нічого не розумію... на дотик як спогади... але на вустах як сіль...
це щось з мого минулого... шляхи... дороги... відчай...
пам'ятаю, я багато блукав... хтось називав це подорожами...
але це було блуканням... від міста до міста...
потяги, рейси, вокзали...
зупинитись десь, ненадовго... заробити копійку на ще один квиток...
квиток у нікуди... і погляд на перон... очима проводити натовп...
і дивитись у небо... нерозуміючи, і не гадаючи, що буде завтра...
що буде далі... що чекає мене на наступній зупинці...
але усі шляхи ведуть до дому...